| ПОРАДИ, ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО БЕЗПЕКУ ОНЛАЙНВІД ПРОЄКТУ#STOP_СЕКСТИНГДо Міжнародного дня безпечного інтернету експерти освітнього проєкту#stop_секстингоприлюднили результати дослідження щодо часу, проведеного дітьми онлайн, а також підготували поради, як убезпечити їх від надмірного перебування у мережі.Новедослідження #stop_sexтингпоказало, що учні 6-8 класів (діти віком 11-14 років) проводять в інтернеті 3 та більше годин на день. Найчастіше вони стикаються з такими ризиками: неприємні або образливі повідомлення, запитання про місце проживання, пропозиція дружби від незнайомця, прохання відкрити невідоме посилання або надіслати фото чи відео.Поради, які допоможуть освітянам та батькам говорити про інтернет-безпеку та її особливості з дітьми –за посиланням. Безпечний інтернет - добірка фахових корисних матеріалів про кібербулінг для батьків та вчителів Через пандемію #COVID19 діти проводять більше часу онлайн. Технології допомагають навчатися та спілкуватися, але онлайн світ має багато ризиків. За даними опитування, проведеного UNICEF Ukraine: Кожна третя дитина віком 6-17 років бувала жертвою кібербулінгу. Кожна п'ята дитина повідомила, що через кібербулінг пропускала школу. А кожна дев'ята дитина постраждала від секстингу. Чи знає ваша дитина про безпечну поведінку та спілкування онлайн? Що робити, якщо вона стала жертвою кібербулінгу? А як з нею розмовляти, якщо вона сама є кібербулером? UNICEF Ukraine разом із партнером Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер" підготували добірку корисних матеріалів для батьків та вчителів: Як захиститися від кібербулінгу https://uni.cf/3Jg2C75 Як захистити дитину від секстингу https://uni.cf/3spplql Як зробити цифровий світ дружнім до дітей https://uni.cf/3gw4V9O Як захиститися від онлайн-грумінгу https://uni.cf/3gtyRTO Дитина і соціальні мережі: що варто знати батькам, щоб захистити дитину https://uni.cf/3ou5yVp Про кібербулінг для дітей https://uni.cf/3ouPBMP Про кібербулінг для підлітків (відеокурс за участі Анни Трінчер та Насті Каменських) https://uni.cf/33qumDb 10 запитань про кібербулінг https://uni.cf/3tpTBjz Шановні батьки! Увага! Важлива інформація! Ознайомтесь, будь ласка! Додаток до листа МОН від 10.03.2021 р. № 1/9-128 Рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітейта інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі. Цифрове середовище, зокрема мережа інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способомкомунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводятьвсе більше часу в інтернеті. Зауважуємо, що право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так іофлайн. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом. Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини. Комунікація у віртуальному просторі маєсвої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації,самореалізації. Водночас, безконтрольне та безвідповідальне їх використаннямістить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей, зокрема:контактніризики(сексуальні експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей(«грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участьу екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлілюдьми);ризикиконтенту(принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей;зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема,самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик дотакої поведінки; реклама, контент для дорослих);ризики поведінки(залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження безотримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);ризикидля здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкоди).Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне,емоційне та психологічне благополуччя дитини.Так, одними з розваг серед підлітків всоціальних мережах, що, зокрема за умови відсутності компетентностей безпечної поведінки в цифровому просторі, можуть призвести до непоправної шкоди здоров’юта життю дитини, стали інтернет-челенджі та «групи смерті».Челендж (англ. Challenge) - жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує йогов мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:-«вогнянийчелендж» (Fire challenge);-«падінняв стрибку» (Tripping jump challenge);-«проломити-череп-челендж»(Skull-breaker challenge);-«отруєннякапсулами для прання» (Tide pods challenge);-«суїцидальнийчелендж Момо»;-«удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out challenge);-«контрольована задуха» (Blackout challenge);-«вибух розетки» (Outlet Challenge);-«вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);-«я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо.Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій. Однак кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.З огляду на сказане, необхідно формувати компетентності дітей, батьківта педагогічних працівників щодо безпечної поведінки в цифровому просторі та потенційної небезпеки безвідповідального ставлення до використання мережі Інтернет,суспільну культуру нетерпимого ставлення до порушення прав, свобод, безпеки дитини взагалі та в цифровому середовищі зокрема, критичне мислення під час сприйняття інформації та вчити правилам інформаційної гігієни, щоб запобігти впливу подібних ризиків та потраплянню дітей в небезпечні ситуації.Найбільшої увагищодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок тапотреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід таяскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати своювинятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак, несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі табажання втекти від реальних проблем, вимушена ізоляція під час карантину знижують критичність підлітків до обраних ними способів поведінки. Підлітки в силу вікових особливостей намагаються відокремитись від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають втрачати інтерес до життя, не даючи собі можливості знаходити іншіваріанти розв’язання проблеми. Такі підлітки є найбільш вразливою групою для небезпечних челенджів та «груп смерті». Під час організації профілактичних заходів варто врахувати зворотній ефект інформування з метою попередження - поширенняінформації зростає пропорційно заходам, спрямованим на її видалення абопопередження розповсюдження. Тому під час змістовного наповнення та організації профілактичних заходів не варто детально зосереджуватись на суті самих ризиків цифрового середовища, зокрема суті небезпечних челенджів, щоб уповільнити таку закономірність, а сконцентрувати увагу на можливих наслідках для здоров’я та життя, на відповідальному ставленні до поведінки в цифровому просторі, критичному осмисленні та сприйнятті інформації, правилах інформаційної гігієни, а також інформуванні щодо можливостей отримати допомогу практичних психологів у критичних ситуаціях, в тому числі анонімно. Безпечна поведінка в цифровому середовищі включає всебе сукупність знань, умінь та цінностей щодо: 1)прав людей (зокрема права в цифровому середовищі); 2)електронної участі (участь у прийняттірішень); 3)збереження здоров’я під час роботи з цифровимипристроями; 4)механізмів захисту прав, що порушуються в Інтернеті, атакож способів отримати допомогу (див.: Керівництво із соціально-педагогічного супроводуформування безпечної поведінки підлітків в Інтернеті.Навчально-методичний посібник/Черних О. - Київ, 2017.). Рекомендуємо під час змістовного наповнення та організації профілактичних заходів орієнтуватись на зазначені складові для всебічного формування відповідної компетентності. Додаткову інформацію, зокрема розробки уроків, можназнайти на сайті Міністерства освіти і науки України в розділі «Безпека дітей в Інтернеті». Позитивне спілкування між родиною та закладом освіти сприяє попередженню потрапляння дітей в небезпечні ситуації, в тому числів цифровому середовищі, та вчасному виявленню таких ситуацій і реагуванню. Таке спілкування позитивно впливає на всіх учасників освітнього процесу. Зокрема, залучення батьків до освітнього процесу сприяє їхній обізнаності щодо необхідної допомоги та підтримки їхній дитині, цінності своєї участі в освітньому процесі, а також впливає на ступінь і якість участі батьків внавчанні своїх дітей вдома. Таке залучення позитивно впливає на академічну успішність, рівень мотивації дітей до навчання, поведінку, ставлення додомашніх завдань та закладу освіти в цілому. А також сприяє обізнаності педагогічних працівників щодо потреб дитини та особливостей родинного середовища, що є цінною інформацією для організації освітнього процесу у найкращий для дитини спосіб. Позитивне спілкування між батьками та педагогічними працівниками необхідне для побудови партнерських взаємовідносин між закладомосвіти та родиною. Таке спілкування є основою для всіх інших форм участі родини в освітньому процесі. Повідомлення батькам переважно поганих новини про успішність дітей та їх поведінку, ніж проуспіхи та визнання їх досягнень, перешкоджає залученню батьків, змушуючи їх відчувати свою неефективність та неспроможністьдопомогти своїм дітям. Для залучення батьків та їх інформування заклад освіти може використовувати дошки оголошень для батьків, оголошення на вході в заклад освіти, телефонний зв’язок,електронну пошту, сайт закладу освіти, месенджери тощо. Для комунікації з батьками щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі важливо зосередити увагу на таких порадах:- говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичнемислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за йогорезультати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втратидовіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше вартоговорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденномужитті;- будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використаннятехнологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, щодорослий поруч і готовий допомогти;- разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати вїї улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, їїзахоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом дляневимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;- формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища,розвивати цифрові,соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія,критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість;- підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір ібути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом вІнтернеті;- заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможетримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон,планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені доІнтернету;- встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час,проведений в режимі онлайн та флайн;- контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якимикористується дитина, та їх відповідність віку дитини;- вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикатиможливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію«поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це моженаразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити їїфізичне місце розташування;- перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якимикористується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності.Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитинурадитись, перш ніж додавати нових друзів;- використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролюна пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користуванняпідключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери,покупки через мобільні додатки);- бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну таапетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить уґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щобирозповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, неходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальнумузику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, немає інтересу в очах - у такому разі треба звертатися до фахівців і знати,куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині,куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися зпочуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і датидитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чиексплуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразузвернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення проправопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово) (див.:Поради з безпеки онлайн для батьківта опікунів).Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:1)Національна гаряча лінія з питань протидії насильству тазахисту прав дитин (Пн - Пт з 12:00 до 16:00):0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);16 111 (безкоштовно з мобільних).2)Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer.3)Чат-бот у Telegram і Viber допоможедізнатись, куди звертатись за допомогою.Також важливо, щоб учасники освітнього процесу були поінформовані про те,які саме послуги в сфері психологічного забезпечення освітнього процесу та вякому порядку вони можуть отримати, в тому числі дистанційно. Відповіднуінформацію варто розмістити на сайті закладу освіти.Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:1)перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записикористувачів»;2)у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додатичлена сім’ї»;3)операційна система на вибір запропонує створити профільдля дитини або дорослого;4)обравши відповідний пункт, введіть адресу електронноїпошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронноїпошти.Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль»для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожногокористувача, якого належить контролювати.Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Android можна за такою послідовністю дій:1)відкрийте програму «Play Маркет»;2)у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок«меню» і виберіть «Установки» - «Батьківський контроль».3)увімкніть означену функцію.4)обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю»,встановивши PIN-код.5)встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми ісеріали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви йогоналаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, зновувиконавши наведені вище інструкції.Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:1)перейдіть в меню «Налаштування» - «Основні» -«Обмеження».2)покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включитиобмеження».3)створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням. Рекомендації психолога батькам щодо розвитку пізнавальної сфери дітей Увага 1.У кожне заняття включайте вправи, широко представлені в літературі для педа-гогів і батьків. 2. Включайте в заняття завдання, що потребують тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати складний міст, прослухати і переказати казку тощо. 3. Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, у старій книзі на одній зі сторінок закреслювати олівцем усі букви «а», намагаю-чись не пропускати їх (завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину зак-реслити всі букви «а», обвести у кружечок усі букви «к», підкреслити всі букви «о»). 4. Використовуйте дидактичні ігри з чітко вираженими правилами. 5. Регулярно включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: можна виконувати будівлі з конструкторів, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форму яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми. 6. Тренуйте дітей у переказі розповідей, казок за схематичним планом, складеним вами. 7. Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти, заохочуючи тих дітей, хто намагається частіше відповідати на них. 8. Учіть порівнювати, аналізувати зразок і результати своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки. 9. На уроках у школі від дітей буде потрібно швидке переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Цю властивість уваги можна формувати за допомогою рухових вправ. Дитина повинна починати, виконувати й закінчувати свої дії за командою дорослого, швидко переходячи від одного виду рухів до іншого: стрибати, зупинятися, крокувати тощо. 10. Періодичне переключення з одного виду роботи на інший, багатогранна структура заняття, активна пізнавальна діяльність, формування операцій контролю і самоконтролю — такий підхід зробить заняття цікавим для дітей, що саме по собі сприятиме організації їхньої уваги. Пам 'ять 1.Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, сполучіть словесне пояс-нення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, викорис- товуйте малюнки, таблиці, схеми (особливо для дітей із доброю зоровою пам'яттю). 2. До дітей з недостатньо добре розвиненою слуховою пам'яттю необхідний індиві-дуальний підхід: опора не тільки на слух, а й на інші органи чуттів (зір, нюх, дотик). 3. Для поліпшення процесу пам'яті виховуйте в дітей прийоми осмисленого запам'ятову-вання і пригадування, уміння: аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порів-нювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності; здійс-нювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; кла-сифікувати предмети та явища на основі узагальнення; встановлювати значеннєві зв'язки між пропонованими об'єктами для завчання й навколишніми предметами. 4. Включайте ігри і вправи для розвитку пам'яті в кожне заняття. Мислення Мовлення Розумовий процес складається з низки операцій. Найпоширеніші з них — аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення, класифікація. Найчастіше більшість із них не усві-домлюються. Тому для того, щоб дитина активно володіла розумовими операціями, їх треба виділити, довести до рівня усвідомлення і спеціально навчити. 1. Включайте в заняття завдання на: порівняння пари предметів або явищ — знаходже-ння подібності й відмінностей між ними; класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками; знаходження «зайвого» слова або зображення, не пов'язаного загальною ознакою з іншими; складання цілого з частин (розрізні картинки); послідовне розкладання картинок і складання розповіді за ними; усвідомлення закономірностей (розглянути орнамент, візерунок, продовжити його); завдання на кмітливість, логічні міркування тощо. 2. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки вклю-чати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти. 3. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, наг-ромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналі-зуючи поведінку людей. 4. З метою розвитку мовлення: після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей пе-реказати почуте, відповісти на запитання, поставити свої; розвивайте в дітей уміння бу-дувати розповідь за картинкою, за планом, за темою; допомагайте дітям будувати вис-новки, міркування, робити умовиводи; учіть дітей доводити свою думку, виражати її. На занятті має звучати не монолог вихователя, а діалог із дитиною або групою дітей. Дрібна моторика Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв'язку з розвитком мовлення й мисле-нням дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи: катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки; розминати пальцями пластилін; стискати й роз-тискати кулачки, при цьому можна уявляти, начебто кулачок — пуп'янок квітки (уранці він прокинувся й розкрився, а ввечері заснув — закрився, сховався); робити м'які кулач-ки, які можна легко розтиснути й у які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розтиснеш; двома пальцями руки (указівним і середнім) «ходити» по столі: спочатку повільно, начебто хтось крадеться, а потім швидко, начебто бігти (вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою); показувати окремо тільки один палець — ука-зівний, потім два — указівний і середній, далі три, чотири і п'ять, показувати тільки один великий палець окремо; тарабанити всіма пальцями обох рук по столі; махати в повітрі тільки пальцями; кистями рук робити «ліхтарики»; плескати в долоні тихо й голосно в різному темпі; збирати всі пальчики в пучку; нанизувати великі ґудзики, намистини, кульки на нитку; намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець; шв'язувати вузли на товстій мотузці, шнурівці; застібати ґудзики, гачки, блис-кавки, кнопки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком. Корисні такі види діяльності, як образотворча, конструктивна. Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем Упертість, примхи, неслухняність, дух суперечності 1. Як тільки дитина починає вередувати, обійміть її, переконайте у своїй любові й поста-райтеся відвернути од капризу. 2. Якщо не вдалося це зробити, залишіть її у спокої, не звертайте на неї уваги, не беріть у цій сцені участі. Зберігайте спокій і байдужість, щоб дитина не робила. 3. Якщо дитині колись удалося домогтися свого за допомогою примхи, вона робитиме це повсякчас. 4. Коли дитина заспокоїться, ласкаво поговоріть із нею. Скажіть їй, як вас засмутила її поведінка, виразіть упевненість, що надалі вона поводитиметься краще. 5. Діти не вміють управляти ні своїм обуренням, ні почуттям провини. Тому не можна виявляти після істерики дитини невдоволення, лаяти й дорікати їй, погрожувати покара-нням, а краще сказати їй, що вона вже досить покарала себе, і показати, що, незважаючи ні на що, ви її любите. 6. Дитина набагато охочіше прийме вказівки, радо виконуватиме їх, якщо буде перекона-ною в тому, що її люблять. 7. Постарайтеся поменше читати мораль, установлювати заборони, указувати, карати, тиснути і побільше виявляйте тепла, доброзичливості, спокою, терпіння, ласки, поблаж-ливості, навіть ціною деяких компромісів. Негативістська демонстративність поведінки Подібна поведінка обумовлена порушенням стосунків із дорослими. Для таких дітей ха-рактерна демонстративність у сполученні з переживанням дефіциту спілкування, уваги, високих оцінок. Рекомендується чіткий розподіл, регуляція батьківської і виховательсь-кої уваги до дитини за формулою: «приділяти їй увагу не тоді, коли вона «погана», а ко-ли вона гарна». Основна рекомендація: відкрите, довірливе спілкування в ті хвилини, ко-ли дитина спокійна, урівноважена, робить те, що треба (або, принаймні, те, що можна). Агресивність Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині — виявляти до неї любов. Агресивна реакція — це реакція боротьби. Вона складається з незадоволеності, протесту, виникає при спробі дитини змінити становище речей. Розпач, роздратування, жаль, не-терпіння дорослі виражають драматичніше і переконливіше, ніж любов, тому, якщо ди-тина бачить у дорослих людей, що більш-менш регулярно приглушують її, вона неодмі-нно стає злою й агресивною. Свою агресію дитина може виявляти не обов'язково до об'єкта невдоволення, а до людей, тварин. Якщо дитина була надто розпещена або заго-лублена у перші 3—4 роки життя, то її психічний розвиток сповільнюється, і тоді всяка зміна ставлення до неї викликає агресивні дії.Лише одне ласкаве слово може зняти озлоб-лення дитини. Потрібно, щоб вона почувалася прийнятою й улюбленою, потрібно зрозу-міти причини протесту й опору та вилучити їх. Необхідно зняти тривожність, чому сприяє тепла емоційна атмосфера вдома й у групі, тому що за агресією стоїть відчуття не-безпеки, погрози зовнішнього світу. Дуже важливо давати вихід агресії. Для цього іс-нують нескладні прийоми: дати змогу дитині люто рвати папір, різати пластилін, робити необразливі руйнівні дії, що у приступі агресії дитина може робити довго і з насолодою. Після цього корисні заспокійливі заняття типу гри з піском, водою і (або) релаксація. Якщо обурення дитини постійно приглушується, то воно нагромаджується і виявляється часто лише у зрілому віці, коли неможливо виявити причини, тому що агресивність уже виливається в інші форми. Підвищена рухова збудливість (гіперактивність) Якщо дитина надмірно рухлива, якщо в неї часто змінюється настрій, якщо вона страж-дає на енурез, гризе нігті, смокче палець, погано спить — усе це ознаки нервового напру-ження. Причини: несприятлива обстановка в родині, надмірна вимогливість, суворість, принциповість батьків або інших дорослих, їхня брутальність або непослідовність пове-дінки; грубі родопомічні процедури, родова травма, раннє пошкодження головного мозку; реакція дітей на заборони бігати, лазити, стрибати, що переходить у тривожний стан, дра-тівливість. Окрики, обсмикування, невдоволення й роздратування дорослих у такі хвили-ни, спроби втихомирити дитину дають прямо протилежний ефект, тому що це саме ті за-ходи, що викликають у дитини бажання рухатися ще більше. Кращий спосіб — терміно-во знайти будь-яке заняття, пов'язане з рухом, гру, що потребує великих фізичних зусиль, тому що надмірною рухливістю дитина намагається розрядити нервове напруження. У спілкуванні з такими дітьми сполучіть твердість і послідовність з теплотою і доброзичли-вістю. Боязкість, тривожність, відгородженість, бар'єри у спілкуванні Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте гаку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов'язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе. Не дратуйтеся через по-вільність (такі діти унаслідок тривожності боязкі, загальмовані, що виявляється у спо-вільненості моторики, психічних реакцій). Не робіть за дитину те, що вона у силах зро-бити сама. Залучайте її до ігор, що розвивають рухи, вправність, спритність, швидкість реакції. Особливу увагу приділяйте вихованню в дитини самостійності й ініціативи, то-му що її активність невисока і вона схильна робити те, що їй запропонують. З цією ме-тою використовуйте колективні ігри, частіше пропонуючи дитині виконання ролей, що потребують прийняття яких-небудь рішень, активного мовного спілкування з іншими дітьми (наприклад, роль капітана корабля, лікаря тощо). Залучайте дитину до частих виступів перед дитячою і дорослою аудиторією (читання віршів, ролі у спектаклі, тан-цювальні ігри). Для розвитку великих рухів домагайтеся підвищення рухової активності дитини. При цьому не потрібно залучати її до участі у спортивних заняттях: невдачі мо-жуть віджахнути її од фізкультури. Корисні фізична зарядка, жартівливі, рухливі ігри. За тривожністю може стояти брак емоційної підтримки з боку оточуючих. Тому насампе-ред необхідно створити вдома й у групі атмосферу безпосереднього емоційного спілку-вання, взаєморозуміння, довіри, що зніме в дитини почуття тривожності перед доросли-ми й дітьми, і допоможе їй вільно виявляти своє «Я». Якщо дитина буде впевнена у лю-бові й підтримці батьків, якщо дім буде для неї безпечним островом, а батьки, незалежно від її успіхів, віритимуть у неї — вона відчує себе спокійніше і з іншими людьми. Егоїзм, жадібність Егоїзм зазвичай пов'язують із розпещеністю дітей. Але це далеко не єдина причина. Егоїстичними ростуть не лише розпещені діти, а й діти, позбавлені любові та турботи. Жорстокість або байдужість до дитини приводять до того, що в неї виробляється вороже, недовірливе, оборонне ставлення до людей і довкілля: вона замикається в собі, росте три-вожною, агресивною, важкою у спілкуванні. Дитина неправильно розцінюватиме воло-діння речами і стане егоїстом у тому випадку, коли її впевненості в собі загрожуватиме втрата батьківської любові. Вона може мати безліч іграшок і бути при цьому недовірли-вим егоїстом, її невміння поділитися чимось з іншими може бути витлумачене як знак недовіри, тому що виросла вона тільки зовні, оточуючи себе іграшками як сурогатом теп-лих почуттів, яких у неї не було або було мало. У перевихованні егоїстичних дітей пот-рібно керуватися « історією хвороби ». Одна річ — розпещені діти — діти-споживачі. Потрібно вчити їх зважати на інших людей і їхні недоліки, виховувати в них доброту й чуйність. Не ставте дитину у виняткові умови, учіть її ділитися всім, що в неї є, розділяй-те все порівну між усіма членами родини. Зовсім інша річ — дитина травмована, тривож-на, позбавлена ласки й любові. Такій дитині потрібно відкрити світ добрих стосунків, лю-бові й поваги, їй необхідно пережити успіх, одержати схвалення. Коли в дитячу колекцію якихось речей, іграшок дорослі додадуть свій час і самих себе, то виявляться в цій колек-ції найбільшою цінністю, значення ж інших речей померкне, і дитина поступово стане все більш великодушною і все менш егоїстичною. Увага й любов необхідні всім дітям так само, як світло і тепло сонця для всього живого. Але любов не повинна бути сліпа, вона потребує розумності, мудрості, що виявляється у сполученні поваги, доброти й вимогли-вості, ласки й суворості. Дитина говорить неправду Діти брешуть, щоб: справити враження й усталити власне добре уявлення про себе, домогтися похвали або вияву любові; приховати свою провину, уникнути покарання; ви-разити свою ворожість. Діти ненавидять запитання-пастки, що змушують їх вибирати між неправдою і гіркою правдою. Якщо ви знаєте відповідь, не ставте запитань. Не про-вокуйте нову неправду. Іноді сам характер запитання змушує дитину брехати, а це зав-дає зайвого удару по її самолюбству. Краще сказати, що вам усе відомо, і пояснити дити-ні, що треба було зробити. З усіх способів припинити неправду найгірший — намагатися залякати дітей. Бурхлива негативна реакція на неправду дитини лише підсилить її потре-бу брехати. Вона відчує себе ще невпевненіше й намагатиметься знайти можливість зас-лужити похвалу, уникнути покарань, докорів. Водночас її ворожість лише підсилиться через те, що з нею грубо повелися. Крім того, дорослі повсякчас плутають уявлення ди-тини, удаючись до так званої «безневинної неправди». Дитина розуміє, що в якихось ви-падках дорослі говорять неправду, і легко знаходить собі виправдання, коли сама бреше. Чим краще дитина почуватиметься в товаристві батьків, вихователів, чим частіше її зао-хочують за хороші вчинки, тим краще уявлення в неї складеться про себе саму і тим рід-ше в неї виникатиме потреба говорити неправду. Ще кілька порад У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу. Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати. Це по-хитне віру дитини у вас. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона мо-же і надалі використовувати вас як прислугу. Не поправляйте дитину у присутності сто-ронніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. Не читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде зму-шена захищатися, прикидатися глухою. Змиріться з тим, що дитина любить експеримен-тувати. Так вона пізнає світ. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі — надати дитині можливість самостійно приймати рішення. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помшюк. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запи-тання, дитина шукатиме відповіді на стороні. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить. Не ставте занадто багато запитань і не вста-новлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява — дарунок, властивий дитинству. Ніколи не приду-шуйте його! Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її нітрохи не менше, ніж інших дітей. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми — перемінити обстановку, відволікти їх. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитині певні якості, ставтеся до неї так, немов вони вже є. |
Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів села Перервинці Драбівської селищної ради Черкаської області
Система шкільного менеджменту School Champion
.JPG)
.JPG)
.png)
Коментарi